Сокуренко О.О.

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Розвиток основ світогляду молодших школярів

шляхом використання гри в інтегрованому навчально-виховному процесі

Головним завданням школи та основою всієї її навчально-виховної діяльності є формування в учнів цілісної наукової картини світу, наукового світогляду. Роль світогляду у житті й окремої людини сьогодні особливо зростає. Світогляд виступає серцевиною, основою виховної діяльності школи. Він є вищою формою суспільної свідомості, в якій інтегровані філософські принципи осмислення та синтезу знань про світ у цілому, прикладені під кутом зору інтересів певних соціальних груп і підпорядковані місцю людини в світі, сенсам її життя. Людина в своєму індивідуальному розвитку стає особистістю лише тоді, коли в неї формується певний світогляд. Ці питання є актуальними для завдань загальноосвітньої школи I ступеня в сучасних умовах життєдіяльності шестирічного першокласника.

Підвищення ефективності системи освіти через її побудову на засадах гуманістичної педагогіки постає особливо важливим питанням на початкових етапах навчання, де закладаються основи навчальної діяльності, формуються необхідні передумови для формування світорозуміння, розвитку мисленнєвих операцій та навичок навчання, і як результат – розвиток свідомої, всебічно розвиненої, творчої особистості, яка здатна до самовираження у різних видах діяльності. Тому особливої актуальності набуває проблема активізації внутрішніх потенцій шестирічного школяра, залучення його до співтворчості з педагогом і однолітками у навчальному процесі, становлення школяра як суб’єкта учбової діяльності, як суб’єкта життєтворчості, що здатний реалізувати свій потенціал та розвивати себе як особистість.

Формування та динаміка розвитку світорозуміння дитини є стрижневою проблемою, оскільки система поглядів учня на оточуючу дійсність демонструє систему особистісних смислів та ціннісних орієнтацій, що відображаються в подальшому розвитку мотивів і потреб діяльності, репрезентуються у поведінці та особистісних якостях школяра. Тому завданням нашої дослідницької роботи є з’ясування того, наскільки школа як соціальна інституція забезпечує дитині оптимальний розвиток у найважливіший віковий період вступу до школи, а також які психолого-педагогічні засоби взаємодії педагога з дитиною шестирічного віку адекватні надбанням його розвитку у зв’язку з проблемою формування світорозуміння.

Гра є сильним стимулом навчальної діяльності та розвитку пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку. Питання визначення місця ігрової діяльності у формуванні пізнавальних інтересів і пізнавальної активності дітей молодшого шкільного віку, які є передумовою розвитку світогляду, знаходиться в полі зору науково-педагогічних пошуків (Н.Бібік, А.Бондаренко, Є.Грединарова, В.Давидов, М.Дригус, О.Дусавицький, Д.Ельконін, О.Киричук, Я.Коломінський, Г.Костюк, В.Крутецький, Н.Кудикіна, С.Максименко, О.Проскура, О.Савченко, Л.Смагіна, Г.Щедровицький).

Універсальність, безкінечність і здатність “бути собою й іншим”, як підкреслюють сучасні дослідники самосвідомості, самоідентифікації, „Я”-концепції (Г.Балл, М.Боришевський, Н.Непомняща, В.Роменець, В.Семиченко, В.Татенко, Т.Титаренко, С.Тищенко, В.Ямщицький), є проявом специфічно людської здатності та водночас умовою і виявом духовності, волі і творчих здібностей особистості, її прагненням до досконалості. Гра – це така діяльність, яка сприяє максимальній реалізації не лише актуальних, але й потенційних можливостей дитини. Оскільки поняття максимума для кожної особистості індивідуальне, принципово необхідним у керівництві грою є здійснення педагогом особистісно орієнтованого підходу, що дозволяє кожному максимально реалізувати свої особисті потенції.

У психологічному аналізі генези людської діяльності зазначається, що навчальна діяльність повинна одержати мотиваційну естафету від ігрової. Це відбувається тому, що гра, як конкретна практична діяльність, несе в собі опосередковані мотиви, які зв’язані з роллю конкретної практичної діяльності в системі реальних відносин.

Основна мета нашого експерименту полягає у визначенні умов та чинників, які забезпечують розвиток основ світогляду та життєвої компетентності учня як результат інтегрованої навчальної діяльності, а також у перевірці продуктивності та можливості застосування інтегрованої технології навчання школярів з метою формування основ світогляду дитини, організації навчально-виховного процесу з урахуванням сучасних досягнень науки, педагогічної теорії, соціальної практики і технологій. Спрямування освітньої технології в рамках якої досліджувалась проблема “Формування світорозуміння дітей шестирічного віку засобами ігрової діяльності”: від дитини - до навколишнього середовища, від навколишнього середовища - до дитини.

Сутність інтеграції багатокомпонентного змісту початкової освіти полягає в тому, що вона дає змогу дитині сприймати предмети та явища цілісно, різнобічно, системно та емоційно. Такий підхід в центрі уваги навчально-виховної роботи держить питання формування світорозуміння дитини та спрямовує дослідницькі пошуки педагогів до ефективних підходів і засобів його розвитку та створення цілісної картини світу. Під картиною світу розуміємо вищу форму узагальнення, систематизації та інтеграції пізнавального досвіду. У моделі інтеграції навчально-виховного процесу, в рамках якої вивчається проблема формування світоглядних уявлень засобами ігрової діяльності, сформульовані принципи, завдання, умови реалізації особистісно орієнтованої технології, спрямованої на формування різнобічно розвиненої та гармонійної особистості.

Кваліфікаційними параметрами інтеграційної особистісно орієнтованої технології виступають наступні:

· за рівнем застосування – загально педагогічна;

· за філософськими основами – гуманістична та матеріалістична;

· за основним фактором розвитку – біо-, соціо-, психологічна;

· за концепцією засвоєння – розвивальна;

· за орієнтацією на особистісні структури – всебічно гармонійна;

· за характером змісту – розвиваюча, навчаюча, виховуюча, загальноосвітня, гуманітарна, світська;

· за підходами до дитини – гуманістична, особистісно орієнтована та діалогічна (співробітництво);

· за переважним методом – проблемно-пошукова;

· за напрямком модернізації – інноваційна;

· за охопленням навчання – масова;

Цільовими орієнтирами експериментальної інтеграційної технології є:

· дидактичні: розширення кругозору, розвиток пізнавальної діяльності;

· виховні: виховання самостійності, волі, формування певних позицій (моральних, естетичних) та світоглядних установок, виховання співробітництва, колективізму, комунікабельності;

· розвиваючі: розвиток уваги, пам’яті, мови, мислення, уяви;

· соціалізуючі: залучення до норм і цінностей суспільства; адаптація до умов середовища, саморегуляція, навчання спілкуванню.

Аналіз мети, завдань інтеграційної моделі, в якій проводилась пошуково-дослідницька робота, що спрямована на формування світогляду дитини засобами ігрової діяльності, вказує на те, що проблема світогляду дитини та вибір адекватних віку дитини засобів її розвитку виступають як взаємопов’язані елементи педагогічної діяльності вчителя. Інтеграція як результат створення взаємопов’язаного, цілісного шляхом злиття в один синтезований курс елементов різних предметів – найефективніший засіб формування цілісності світогляду молодших школярів. Формувати в учнів цілісну систему знань, забезпечувати гармонійне поєднання мотиваційного, розвивального, процесуального та змістового компонентів навчальної діяльності можливе інтегруванням окремих аспектів інноваційних технологій із традиційною системою навчання як одного із шляхів інтеграції змісту початкової освіти.

Проблема формування світогляду дитини шестирічного віку розглядається в контексті реформування всієї технології навчально-виховного процесу в школі, тому передбачає практичну роботу з усіма суб’єктами життєдіяльності. Ця позиція відображена в загальній моделі розвитку дитини, що передбачає теоретичні концептуальні основи взаємозв’язку між світоглядом дитини, розвитком професійності вчителя, педагогічної майстерності батьків та розвитком життєтворчості молодшого школяра. Розуміння такого підходу до проблеми формування світогляду дитини потребує активної творчої роботи серед вчителів, батьків, педагогічної громадської думки.

Отже, початок навчання у школі є важливішим етапом формування світорозуміння, закладанням основ наукового світосприйняття та засобів пізнання світу. Творчі механізми гри треба задіяти для нових завдань перехідного етапу розвитку шестирічного школяра. Соціальне схвалення та активне використання ігрових засобів на початковому етапі шкільного життя дитини шестирічного віку включає розвиток як адаптивних, так і продуктивних творчих механізмів діяльності та взаємодії. Тому ігрові засоби навчально-виховної роботи з молодшими школярами, виконують свої розвивальні функції, забезпечують свій внесок в оптимізацію різнобічного розвитку дитини, у процес формування світорозуміння шестирічного школяра.